Гондз Тарас Андрійович - 32-річний військовослужбовець, молодший сержант, бойовий медик взводу протитанкових ракетних комплексів 2 стрілецького батальйону 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ військової частини А 0998, позивний «ДОК». Загинув 13 липня 2024 року під час снайперського обстрілу противника в районі населеного пункту Залізне Донецької області.
Тарас Гондз народився 7 лютого 1992 року. Жив і виріс у Тернополі. Навчався у ТНВК «Школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука». Після закінчення школи вступив до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на факультет педагогіки і психології.
Коли Тарас складав кваліфікаційний іспит з психології, уже будучи на службі у ЗСУ, після оголошення результатів усі студенти й викладачі стоячи аплодували йому, дякували за героїзм і мужність, за вірність рідній землі й українському народу... «Ми знали, що захищати бакалаврську роботу на тему «Особливості психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців до ведення бойових дій» Тарасові доведеться вже з передової», - ідеться у повідомленні на сайті вишу.
Відтак, Тарас воював і водночас був студентом, здобувачем магістерського рівня спеціальності 053 «Психологія».
«Тарас був надзвичайно щирою і світлою людиною, завжди готовий підтримати, допомогти, розрадити... Клята війна веселого й безтурботного юнака перетворила на мужнього та гідного чоловіка, безстрашного і надзвичайно дисциплінованого воїна», - згадують про воїна-Героя однокурсники.
Тарас був призваний на військову службу за мобілізацією 4 березня 2022 року Тернопільським ОМТЦК та СП Тернопільської області. «З перших днів повномасштабного вторгнення мій син стояв мужньо на захисті своєї Батьківщини, - розповідає мати Героя - Ольга Гондз. — Тарас був бойовим медиком, відтак під кулями врятував не одне життя, ризикуючи своїм... Друзі й побратими сина говорять, що він витягнув багатьох хлопців із пекла, надавши вчасно медичну допомогу, зберіг життя не одному нашому побратиму. За це всі його дуже поважали. Навіть коли була можливість не виходити на позиції, він сказав: «Нам треба йти, бо там наші хлопці, і ми мусимо їх поміняти!».
9 липня 2022 року ворог завдав удару по місту Часів Яр, де Тарас у той час був на охороні території. Він, як медик, допомагав виводити людей із будівлі, по якій були влучання. В останні хвилини, коли стався третій удар, Тарас потрапив під ударну хвилю та отримав контузію. За те, що, ризикуючи собою, рятував життя, був відзначений почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя».
Нагороджений також нагрудним знаком «За оборону міста Бахмут».
Усі, хто його знали, пишаються тим, що Тарас був відданим, щирим, відважним, чесним воїном Батьківщини, мужнім і справжнім прикладом чоловіка.
Загинув 13 липня 2024 року, чесно виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність під час снайперського обстрілу противника в районі населеного пункту Залізне Донецької області.
Похований 19 липня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
Залишилась мама Ольга Антонівна.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 7 червня 2024 року , Тарас Гондзу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».