Едуард Тібекін – 33-річний український військовик, солдат, стрілець-санітар 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А 4084. Загинув 7 липня 2022 року під час виконання завдань за призначенням в районі населеного пункту Івано-Даріївка Донецької області внаслідок артилерійського та танкового обстрілів противником позицій спостережних пунктів та ротного опорного пунктів частини, під час яких отримав поранення несумісне з життям.
Едуард Тібекін народився 17 жовтня 1991 року в селі Котівка Чортківського району Копичинецької міської громади Тернопільської області.
Кілька років Едуард з дружиною Галиною були на заробітках в Англії — працювали, аби придбати власне житло у Тернополі. Молоде подружжя мріяло про власне гніздечко та дитинку. Квартира є, а от решті мрій збутись не судилось.
«Перша повістка прийшла Едуарду 13 квітня 2022 року. Одразу по святам він пішов служити», - пригадує староста Котівки Світлана Дитиняк.
Загинув 7 липня 2022 року у важких боях з окупантами на Донеччині.
Едік був сміливим, відважним, гідним, життєрадісним, щирим та дуже добрим. «Люди говорять, що таких, як Едік, мало, і це правда, ви не уявляєте, як зараз болить, — поділився брат Героя - Василь Грещук. — Сказати, що він був добрим, щирим — цього недостатньо. Це була душа-людина, він останнє віддасть, а допоможе. Ніколи нікому не відмовив. Особисті інтереси завжди були на другому плані. Любив він допомогти комусь. Він відмалечку таким був. Всюди у вирі подій, завжди там, де треба допомога. Дружнім був до всіх».
Під час служби Едуард ніколи не жалівся, хоча часом міг розповісти братові, мовляв, «важко, дуже важкі бої йдуть». В останній розмові з ним сказав: «Ми робимо тут, на фронті, свою роботу, захищаємо вас на передовій, аби ви прокидались під мирним небом. А ви там, вдома, маєте робити свою. Ми повинні всі працювати, кожен на своєму місці, аби цій війні настав край. І розвивати Україну».
Залишились мама Ганна Ярославівна, батько Петро Іванович та бабуся Зеновія Григорівна, дружина Галина, на рік молодша сестра Ірина.
Похований у рідному селі Котівка на Чортківщині.
14 листопада 2022 року, відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради, присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).