Андрій Олекшій - 40-річний український військовик, старший сержант, головний сержант-командир відділення кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону 24-ої ОМБР імені Короля Данила військової частини А 0998. Загинув 1 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залізне Донецької області.
Андрій Олекшій народився 4 грудня 1982 року в селі Криве Козівського (нині Тернопільського) району Тернопільської області. Навчався у загальноосвітній школі №23 міста Тернополя. Після закінчення школи вступив та успішно закінчив професійне училище №10 у місті Тернополі, здобув професію столяра.
У 18 років пішов на строкову службу в армію. За півтора року служби у місті Десна проявив себе справжнім військовим з якостями командира. І, незважаючи на свій юний вік, отримав звання старшого сержанта й підрозділ під своє командування.
У цивільному житті Андрій також виділявся своїми талантами, був прекрасним майстром по дереву.
Доброта і чуйність, притаманні Андрію, стали фундаментом для створення міцної сім’ї, яка приносила йому відчуття радості й щастя. Він був батьком трьох своїх дітей, а також батьком та найріднішою людиною для своєї племінниці, дочки його рідної сестри, яка трагічно загинула.
Андрій опікувався і любив усіх своїх рідних, а також цінував справжню дружбу, тому друзів, які його любили й поважали, у нього було багато. Увесь свій життєвий шлях був світлим, добрим і чесним, справжнім громадянином та патріотом України. Завжди готовим прийти на допомогу рідним та друзям, які його любили та поважали.
24 лютого 2022 року Андрій прийняв доленосне рішення для себе і своєї родини – захищати Батьківщину. На риторичне запитання матері, дружини та друзів: «Навіщо тобі це? У тебе 4 дітей…», він відповідав: «Якщо не я піду захищати свою домівку та дітей, то хто це зробить за мене?!». Тому з 2 березня 2022 року був у лавах Збройних Сил України.
Служив у 24 ОМБр імені Короля Данила. Воював на гарячих точках фронту: Часів Яр, Херсонський, Бахмутський, Горлівський напрямок, захищав Курдюмівку, Кліщіївку.
Загинув 1 липня 2023 року від обстрілів «Градами» поблизу населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області.
«Андрій говорив: «Я хочу, щоб війна не прийшла до нас додому, щоб не страждали наші люди тут, на тернопільській землі. Йому доручили бути командиром окремого кулеметного взводу. З честю та гідністю він прийняв цю посаду, за ним ішли люди. До останнього дня був на позиціях, захищав нашу країну», - згадує побратим Віталій Гурський.
«Андрій був безпосередньо моїм командиром, ми від початку війни служили разом. Він неодноразово доказував, що є справжнім побратимом, людиною. Це був гідний син українського народу, української землі», – розповідає Андрій Мельник.
Похований 5 липня 2023 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишились мама Лідія Ільківна, дружина Ірина Михайлівна, донька Христина, сини Олександр та Данило.
Відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради від 28 липня 2023 року, Андрію Олекшію посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
На фасаді будинку за адресою: вул. Галицька, 58, у Тернополі, де проживав Андрій Олекшій, згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27 листопада 2024 року, буде встановлено меморіальну таблицю пам’яті Героя-захисника.
Мужність та самопожертва Героя Андрія Олекшія є прикладом для нас усіх, нагадують нам про важливість патріотизму, готовності захищати нашу Україну.