Тарас Петришин - 35-річний український військовик, молодший лейтенант, воював у 2-ій стрілецькій роті 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади, військова частина А 4123, заступник командира «Сталевої сотні», позивний «Химера», український громадський активіст.
Тарас Петришин народився 25 січня 1989 року.
Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньо руського городища Пліснеськ (біля села Підгірці, Львівська область).
Проживав у Тернополі. Працював старшим комірником центрального складу будівельного інтернет-гіпермаркету. Займався національно-патріотичним вихованням молоді в громадській організації «Сокіл».
Пішов добровольцем на війну у 2014 році, незважаючи на хворобу. Блискуче виконував бойові завдання. Як оберіг із собою возив пасмо волосся доньки (Сергій Коновал був її хресним татом). Мріяв відвести її до школи та написати книжку про війну. Був талановитим, щирим, непохитним.
6 квітня 2024 року загинув разом із командиром Сергієм Коновалом поблизу міста Часів Яр на Донеччині. Прощання з Героями відбулося 9 квітня 2024 року на Майдані Незалежності в Києві.
Похований 10 квітня 2024 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишилися мати Галина Василівна, батько Петро Тарасович, дружина Тетяна, дочка Анастасія.
Кавалер Ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (31 жовтня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку.
«Почесний громадянин міста Тернополя» (19 квітня 2024, посмертно) - за вагомий особистий внесок у становлення української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
«Почесний громадянин Тернопільської області» (2024 рік, посмертно).
В травні 2024 року в Тернополі проведено вишкіл, який присвятили Сергію Коновалу і Тарасові Петришину.