Сергій Коновал - 32 - річний український військовик, лейтенант, командир 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, військова частина А 4123, парамедик, позивний «Норд». Загинув 6 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу міста Часів Яр на Донеччині.
Народився 29 травня 1992 року в Тернополі. Навчався в загально - освітній школі №19. Закінчив Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського.
Учасник Революції Гідності. На фронті з березня 2014 року. Воював у медичному батальйоні «Госпітальєри» ДУК «Правий сектор».
З початком повномаштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Хаммер 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом воював на Лиманському напрямку.
У цивільному житті Сергій був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпатах», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас». Був членом пластового куреня Орден Хрестоносців і одним із засновників проєкту «Дім ветерана» в Тернополі, працював у Тернопільському молодіжному методичному центрі, займався вихованням молоді.
Загинув 6 квітня 20024 року біля міста Часів Яр Донецької області разом із побратимом Тарасом Петришиним.
Прощання із Сергієм Коноваловим відбулося 9 квітня 2024 року на Майдані Незалежності в Києві.
Вшанований хвилиною мовчання в Сенаті штату Міссурі.
Похований 10 квітня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.
Залишились дружина Ольга Данченко, волонтерка, з якою познайомився на фронті, мати Зоя Йосипівна, батько Сергій Володимирович.
За мужність і відвагу нагороджений орденом «За мужність»IIIступеня, орденом «Лицарський хрест добровольця», медаллю «Доброволець АТО», відзнакою «Боєць, ветеран ДУК «Правий сектор».
За героїзм посмертно нагороджений відзнакою «Залізний пластовий Хрест».
Указом Президента України від 23 серпня 2024 року Сергію Коновалу посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Удостоєний звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (2024 рік, посмертно) та звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (2024 рік, посмертно).
Побратими, друзі діляться спогадами про Сергія Коновала:
-«Смерть кожного воїна- то трагедія, але смерть Норда – це втрата майбутнього України»;
-«Загинув цвіт нації. Людина, яка жила розбудовою України. Сергій з юних років всіма доступними методами займався вишкільною і культурно-просвітницькою діяльністю. З початку повномасштабної війни він, як досвідчений атовець, пішов на фронт. Згодом очолив "Сталеву Сотню" 2 батальйону 67-ої бригади. Про такого командира можна тільки мріяти! Якби всі командири були такими як Норд, ми б вже вигнали ворогів з України... Я ридав, як взнав про загибель Сергія. Відчуття, ніби трохи осиротів... Смерть кожного воїна — то трагедія, але смерть Норда — це втрата майбутнього України, бо на таких, як він, єдина надія на те, що УРСР нарешті стане УССД!» - написав Богдан Бутковський.