Назар Мялікгулиєв —32-річний український військовик, боєць 10-ої гірсько-штурмової бригади, молодший сержант, позивний «Поет». Загинув 22 червня 2022 року внаслідок артобстрілу у селі Миколаївка на Луганщині.
Народився 9 жовтня 1990 року в селі Кобиловолоки, що на Теребовлянщині, в сім’ї етнічного туркмена Курбангельди Мялікгулиєва та уродженки західної України.
З шести років почав писати вірші. Автор поетичних збірок «Крик» (2012), «До народу» (2014), «Критик до народу або вірші мого дитинства» (2022, видана посмертно).
Після закінчення Теребовлянської загальноосвітньої школи № 2, працював у лісництві з перервою на військову службу — у 2008-2010 роках служив за контрактом у ракетній бригаді (механік-кулеметник, згодом — механік тактичних ракет).
У 2014 був призваний за третьою хвилею мобілізації. Пройшов бої під Кримським, а в 2015 — в районі Тошківки, Оріхового, Новотошківського.
Рік після демобілізації був удома. У серпні 2016 пройшов курси перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас, за проєктом «Україна – Норвегія». В грудні 2016 року повернувся до війська. Ніс службу в складі артилерійської бригади, яка на той час виконувала завдання на Луганщині.
Влітку 2017 року звільнився після закінчення терміну контракту й поїхав на заробітки до Європи, півроку був удома й знову повернувся на військову службу.
У 2022 році Назар потрапив на фронт вже всьоме. Воював у складі 10-ої гірсько-штурмової бригади.
«Активний, свідомий, відповідальний. Його життєвим кредо було: «Україну кохайте, Батьківщину любіть». І він до останнього подиху, до останнього стуку серця боровся за свою Україну, яку бачив вільною, сильною, європейською. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, він ні секунди не вагався – зібрав все своє екіпірування й вирушив захищати свою країну. Назар ні хвилини не сумнівався у нашій перемозі, і ми обов'язково переможемо в пам'ять про нього і всіх наших полеглих Героїв», – розповів його побратим Степан Барна для «Суспільного».
Загинув Назар Мялікгулиєв 22 червня 2022 року на східному напрямку оборони під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Похований 28 липня 2022 року місті Козова Тернопільського району.
Залишилися дружина, троє дітей.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 листопада 2022 року).
У червні 2024 року в Козовій відкрито пам’ятну дошку на честь Назара Мялікгулиєва.
Почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно).