Микола Дяченко - 31-річний український військовик, розвідник, сержант 54-ої окремої механізованої бригади, в/ч А0693. Загинув 20 червня 2022 року біля села Новомихайлівка Донецької області під час виконання бойового завдання. Воїна розстріляли з кулемету
Народився 28 вересня 1992 року у селі Зайцевому Бахмутського району Донецької області. Там закінчив школу, потім жив і працював в Бахмуті.
Після школи рік відслужив у лавах ЗСУ за призовом. Вступив у Бахмуті на заочне відділення у філіалі Донецького університету економіки та права за спеціальністю «правознавство». Він закінчив виш, та за фахом не попрацював, хоч і мав позивний «юрист».
Микола з дитинства цікавився книгами про війну, займався створенням військової техніки, то ж з початком російсько-української війни вирішив захищати рідний Донбас. В 2014 році пішов до українського війська на контрактну службу у військову частину А2730. З початку повномасштабного вторгнення служив у складі 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Воював під Донецьком, Мар’їнкою, Зайцевим та Золотим. Був командиром розвідувального відділення, командиром машини розвідувального взводу.
«Завжди йшов попереду, захищаючи інших. Був добрим, справедливим, прямолінійним і відкритим. Микола завжди захищав правду. Ми вирішили поховати його в Тернополі, бо зараз знаходимось тут із донькою. Він хотів, щоб ми виїхали сюди в лютому. Я дуже хочу, щоб донечка мала щасливе майбутнє. Чоловік теж хотів цього, коли йшов на війну — захищати нас і свою Батьківщину. Він вважав це своїм обов’язком. Думаю, що зараз він би дав людям таку пораду: «Радійте життю і живіть одним днем». Так ми завжди і робимо», - розповіла дружина загиблого Героя - Тетяна.
Похований Микола Дяченко 25 червня 2022 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишились дружина Тетяна і донька Мілана.
22 серпня 2022 року на позачерговому засіданні 17-ї сесії міської ради депутатами прийнято рішення про присвоєння Микола Дяченку звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).