Стрілець-снайпер механізованого батальйону 24 ОМБр в окремій механізованій бригаді імені короля Данила Олег Зубик загинув 19 грудня 2022 року в с. Кліщіївка Донецької області.
29 квітня 2022 року був поранений в селі Оріхово біля Попасної. У серпні 2022 року брав участь в боях на Миколаївщині, біля села Тернові Поди у вересні 2020 року знову був поранений. Повернувся в стрій у грудні, повністю не відновившись після поранення, обороняв Бухмут.19 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання в населеному пункті Кліщіївка на Донеччині, під час бою витягнув з палаючого танка пораненого бійця, передав його медикам, а сам повернувся в бій і загинув цього ж дня.
Закінчив Галицький коледж імені В’ячеслава Чорновола, потім магістратуру на фінансовому відділення в Західноукраїнському національному університеті. Мав спеціальність бухгалтер-ревізор, податковий інспектор, але по ній не хотів працювати. Трошки таксував, взяв в оренду гараж і з хлопцями ремонтував машини. Потім сказав, що має бути там. І пішов в АТО. 05 березня 2021 року заключив контракт із Збройними Силами України.
Отримав нагороди:
- Хрест героя від в/ч0998;
- Орден 3 ступеня за мужність;
- Почесний громадянин м. Тернополя (посмертно);
- Пам’ятний лист від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Олег був хорошою людиною, добрий, чуйний, відважний воїн, який без страху виконував бойові завдання був надійним другом.«Я маю бути на передовій і йду до кінця»- поділилась мати загиблого Ганна Іванівна.
У Олега залишились батьки, сестра, племінники, а також рідні, близькі, друзі та побратими.
Поховали Олега на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Йому назавжди залишилось 38 років.