Сикліцкий Назар - український військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Загинув 1 лютого 2015 року, поблизу села Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області. Захиснику назавжди залишиться 31 рік.
Назарій Сикліцкий народився 17 жовтня 1984 року у місті Тернополі. З 1991 року до 2000 року навчався в Тернопільській ЗОШ № 23. В шкільні роки найбільше захоплювався паянням схем на гуртках науково-технічної творчості.
Після закінчення школи навчався у Тернопільському вищому професійному училищі № 1 за спеціальністю «водій, електрогазозварювальник». В 2003-2004 роках разом із братом-близнюком Максимом служили в Збройних Силах України, в місті Запоріжжі у внутрішніх військах. Військову службу пройшли разом пліч-о-пліч, обоє водіями на ГАЗонах. Ситуації були різні і завдання були складні, але виручав брат брата всюди.
Після служби також разом з Максимом працювали в ТОВ «Тернобудмеханізація». З братом вони були нерозлучні, всюди разом. А «Тернобудмеханізація», до речі - це місце роботи їхнього тата, Олексія Антоновича. Отож, сини пішли батьківськими стопами, і як батько - обоє стали кранівниками. Тато з гордістю передав синам свій досвід.
З березня 2010 р. Назар з Максимом вирішили працювати водіями в ТОВ «Тернопільобленерго».
В березні 2014 року Назар був призваний на військову службу та зарахований в команду № 884 міста Тернополя, а з липня перебував на військовій службі у в/ч В0122 з місцем виконання завдань за призначенням у смт. Чаплинка Херсонської області.
Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 року під час пожежі та вибуху складу боєприпасів в польовому таборі ЗСУ поблизу села Червоний Чабан (Херсонська область) на адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».
Поховали Назарія Сикліцкого на Микулинецькому цвинтарі Тернополя 6 лютого 2015 року.
18 серпня 2015 року згідно рішення Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно). 20 травня 2016 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 загиблому бійцеві встановили пам’ятну таблицю. 26 серпня 2022 року рішенням Тернопільської обласної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області (посмертно).
«Назар був чудовою людиною, добрим та чуйним. Це велика втрата для нашої родини. Наскільки я знаю, то він пішов воювати за контрактомі мав би вже в березні повернутись додому»,- згадує племінниця Анастасія.
Залишились батько Олексій Антонович, мама – Надія Антонівна, брат-близнюк Максим і сестри Галина та Юлія.