Віталій Малюк – 25-річний український військовик, головний сержант 5-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А 0998, позивний «Локі». Загинув 5 квітня 2024 року на Донеччині.
Народився 8 серпня 1998 року в селі Карпилівка Шепетівського району (тепер Білогірської громади) Хмельницької області.
Навчався в Малоборовицькій загальноосвітній школі. Захоплювався історією, військовою справою, займався спортом. Потім закінчив професійне училище у місті Рівне, здобув спеціальність «столяр». Захоплювався рок-музикою, грою на гітарі.
По закінченню навчання у 2017 році переїхав до м. Тернопіль, де пішов працювати за фахом на підприємстві по виготовленню меблів. Мріяв про власну справу. Але перш за все не покидала думка про службу в армії. Він вважав це обовʼязком перед країною і настав час коли він пішов в армію, де склав присягу на вірність українському народу. Проходив службу в частині 3005 Національної Гвардії України в 5 Слобожанській бригаді м. Харкова. По завершенню служби повернувся до Тернополя, де продовжив працювати по спеціальності.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Віталій став на захист країни. 27 лютого 2022 року пішов у військкомат. Перші місяці був старшим стрільцем відділення 3-го взводу роти охорони Тернопільського ТЦК. З травня 2022 року зарахований до особового складу 24 ОМБр імені Короля Д. Галицького на посаді командира відділення 5 роти 2 стрілецького батальйону. У липні 2023 року отримав звання головного сержанта.
Боронив рідну землю на Херсонщині, Луганщині та Донеччині.
Побратими говорять: «Віталій був хоробрим, сміливим і мужнім воїном, який завжди йшов перед побратимами та ніколи не був позаду. Був справжнім командиром та прикладом. Користувався повагою та авторитетом, його енергія та завзятість заряджали та гуртували, був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем, завжди намагався у всьому допомогти. Це - козак, на якого завжди можна було покластися і бути впевненим, що він не залишить тебе у будь-якій ситуації. Якою б складною ця ситуація не була і де б вона не була».
При житті Віталій Малюк був нагороджений нагрудним знаком «Мужність, патріотизм, націоналізм» від обʼєднання «Червона калина», почесними нагородами «Золотий хрест» та «Хрест хоробрих».
Віталій дуже мріяв створити свою сімʼю. У травні вони з нареченою Олею мали одружитися, але, нажаль, за місяць до весілля Віталія не стало. Дівчиназберігає жетон коханого, який був для нього оберегом.
Загинув Віталій Малюк 5 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого авіа удару біля населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області.
Похований 9 квітня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
Залишилися мати Леся Юхимівна, батько Володимир Вікторович, сестра Ася та наречена Ольга.
1 березня 2023 року, згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради, посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».