Мирослав Сидір - 41-річний український військовик, солдат 1-ї стрілецької роти, 1-го стрілецького взводу військової частини А 7375 (206 Об ТрО). Загинув 17 квітня 2023 року внаслідок ДТП на Київщині.

Народився 5 квітня 1982 року в Тернополі.  Навчався в Тернопільських загальноосвітніх школах № 1 та № 26.

Був служителем Церкви Любові і Зцілення.

Початок війни зустрів закордоном, у французькому Парижі. Вирішив стати на захист Батьківщини, тож за кілька днів повернувся в Україну і пішов у військкомат. Проте там йому спочатку відмовили, оскільки бажаючих служити вистачало.

Разом із друзями активно волонтерив, допомагав переселенцям у пошуку житла та поселенні. Привозив додому людей з Херсона, Миколаєва, Харкова.

За спогадами батька, волонтерство займало майже увесь час Мирослава, адже від ранку й до вечора його не було вдома.

З липня 2022 року Мирослав Сидір ніс службу в лавах ЗСУ.  Брав участь у боях на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині, воював під Бахмутом.  З побратимами звільняв село Правдине, що на Херсонщині.

Захисник тричі отримував контузію, але, проявивши свою мужність, повертався на фронт.

У пам’яті побратимів Мирослав назавжди залишиться щирою людиною з добрим серцем. Товариський, емоційний через гостре почуття справедливості, він понад усе покладався на Господа і завжди ділився з товаришами по службі всім, що мав.

Загинув 17 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ДТП, у смт. Іванків Вишгородського району Київської області.

Похований 21 квітня 2023 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

Залишилися батько Мар’ян Васильович, мати Світлана Миколаївна та брат, який служить в ЗСУ.

За мужність та героїзм 28 квітня 2023 року Мирослав Сидір посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».