Юрій Стефанишин — 26-річний український військовик, солдат, військова частина А3802. Загинув 8 листопада 2022 року у селі Яковлівка Донецької області.

Юрій Стефанишин народився 6 грудня 1995 року в місті Тернополі.

Вчився у Тернопільській спеціалізованій школі №3 з поглибленим вивченням іноземних мов. Після 9 класу залишив школу, пішов у військовий коледж, бо мріяв стати військовим.

Юрій Стефанишин був надзвичайно життєрадісний і веселий. А ще - дуже відповідальним, опікувався молодшим братом Максимком.

Мобілізований у липні 2022 року. Коли йому прийшла повістка, сказав: «Я не можу не піти. Хто, якщо не я…». Коли ненадовго приїжджав до Тернополя ховати свого побратима, рідних шокувала його фраза, мовляв, «Скоро і я там буду». На жаль, вона виявилась пророчою…

Однокласники згадують, що Юра був дуже позитивним, добрим і щирим. Любив крутити машини, – і це в нього добре виходило. Мав власні плани, добудовував хату, в якій так і не судилось пожити…

Загинув 8 листопада 2022 року внаслідок танкового обстрілу, в боях на Донеччині.

Похований 12 листопада 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища в Тернополі.

У Героя залишились мама Ольга Несторівна і молодший брат Максим.

«Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно). Звання присвоєно 11 листопада 2022 року.