Сергій Андрійович Козак - 54-річний український військовик, молодший сержант, головний сержант-командир відділення кулеметного взводу стрілецької роти військової частини А4084. Загинув 1 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання у селищі Нью-Йорк в Донецькій області.
Сергій народився 15 липня 1969 року в місті Бучач. Проживав у Тернополі. Був підприємцем, потім – таксистом.
Долучився до захисту Батьківщини у липні 2022 року. Боронив країну на Херсонщині та Донеччині. Тривалий час тримав оборону під Бахмутом та Соледаром.
Через своє вміння запам’ятовувати дорогу та швидко знаходити об’їзні шляхи, довозив побратимам на позиції харчі, боєприпаси, евакуйовував поранених та загиблих. Завжди залишався оптимістом. 1 вересня 2023 року, під час виконання бойового завдання, його життя обірвав ворожий дрон.
Як розповідають молодші побратими: «Він був другом, батьком, наставником, психологом, і коли їх бомбили, то закривав собою і казав, що вони ще дуже молоді і їм треба жити».
Гаслом воїна було: «Хто, як не ми маємо захищати свою країну, дім, сім’ю».
«Сергія знав більше року. Ми разом служили, разом захищали Батьківщину. Знав його, як хорошого водія, досвідченого командира. Людина була дуже хороша. Дуже велика втрата. Це була, як кажуть, еліта нашого підрозділу. Відповідальний. Виконував багато завдань бойових. Дронами був обстріл. Прилетіло прямо до них в окоп. Загинуло двоє в той момент», — розповів Сергій Кшеменецький.
«Він ніколи не підставляв. Завжди був щирим і відкритим. Востаннє з ним спілкувався 27 серпня. Він мене з днем народження вітав. Був завжди хорошим водієм, завжди всіх вивозив, всіх привозив. Коли чогось бракувало, завжди нам підвозив. Він спочатку з нами і на позиції ходив. І під обстрілами допомагав побратимів витягувати. Ми були один для одного психологами. Я йому розказував, він мені розказував», – пригадував військовослужбовець Володимир Бєлов, який служив із Сергієм Козаком у кулеметному взводі.
Похований 5 вересня 2023 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
В Сергія Козака залишилася мати, дружина Наталія, син Едуард та донька Ангеліна, сестри.
15 вересня 2023 року, відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради, герою посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Тернополя».