Микола Курик - 19-річний доброволець, український військовослужбовець, солдат в/ч А 0515, позивний "Калаш", учасник російсько - української війни.
Загинув 31 березня 2022 року на Київщині під час виконання бойового завдання.
Народився Микола 18 грудня 2002 року в місті Тернополі.
У 2009 році пішов у перший клас Львівської приватної школи Святої Софії. Після повернення батьків до Тернополя, продовжив навчання у школі №24. Паралельно навчався в художній школі імені Михайла Бойчука.
У 2016 – 2018 роках вчився у Стовп’язькій гімназії на Київщині. Був активним учасником усіх шкільних заходів, різних конкурсів та спортивних турнірів, де як переможець отримував дипломи та почесні грамоти.
Захоплювався риболовлею та любив куховарити.
З дитинства мріяв про військову кар'єру, тому після 9-го класу у 2018 році вступив до Львівського ліцею з посиленою військово - фізичною підготовкою імені Героїв Крут.
Після закінчення військового ліцею отримав направлення до Харківського авіаційного університету. Але перевагу надав кулінарній справі тому поступив до Педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Був студентом II курсу.
У перший день повномасштабного вторгнення пішов захищати столицю. «Завжди був на позитиві. Заряджений енергетично. Микола був завжди за Україну. Є багато людей, які повтікали, а тут хлопчина прийшов і хотів мати все хороше. Він був класним і залишиться класним. Він завжди в нас у душі. Отут всередині. В мене син росте малий. Я хочу, щоб він теж мав такий характер, як мій побратим», - говорить побратим з позивним «Морпіх».
«Він був сміливий, ініціативний, дисциплінований, всюди намагався бути першим. Не дивлячись на свій вік, він був уже дорослим сформованим чоловіком. Під час оборони Києва ми провели операцію в «Рудому лісі», Микола брав у ній найактивнішу участь. Наші воїни на надувних човнах Київським морем запливли до Чорнобиля, де була база росіян. Пішки таємно дістались до того лісу і встановили на їхню техніку декілька вибухових пристроїв, потім відійшли та дистанційно їх підірвали. Росіяни, не розуміючи, що коїться, відкрили безладну стрілянину на всі боки й воювали самі із собою до шостої ранку», - сказав командир добровольчо-розвідувального батальйону Руслан.
Загинув Микола Курик 31 березня 2022 року у боях біля міста Києва. За неофіційною версією, це сталося під час зачистки одного з передмість столиці. Він з честю виконував свій професійний обов’язок.
Похований 8 квітня 2022 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
За особисту мужність і героїзм нагороджений Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України медаллю "За бойові заслуги" (посмертно)
Всеукраїнським Союзом Ветеранів АТО орденом "Лицарський Хрест Добровольця" (посмертно)
Орденом Івана Сірка 1 ступеня (посмертно)
Почесний громадянин міста Тернополя та почесний громадянин міста Переяслава.
На фасаді Стовп’язької гімназії на Київщині в пам’ять загиблого випускника Миколи Курика встановлено меморіальну дошку.
На місці загибелі в селі Забуччя Бучанського району Київської області батьками Миколи встановлено пам’ятний знак синові та його побратимам.
Світла і вічна пам’ять Героям.