Валерій Данилюк — 38-річний український військовик, водій третього відділення ракетного взводу військової частини А4248, учасник російсько-української війни. Загинув 15 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Народився 10 травня 1984 року в місті Тернополі. Навчався у Тернопільському вищому професійному училищі (спеціальності  - зварювальник і водій). Працював на заводі металоконструкцій, а також певний час – закордоном. Знайомі згадують, що Валерій був дуже добрим, веселим, щирим, позитивним, енергійним та роботящим, мав «золоті руки», намагався всім допомогти, нікому не відмовляв.

У листопаді 2022 року Валерій Данилюк отримав повістку. На війну пішов не вагаючись, бо знав, що йде боронити українську землю заради свого маленького сина. Хотів бути прикладом для нього. За словами матері, воювати Валерій не боявся. Жінка просила сина не йти на фронт, та він її не послухав. Вірив, що все буде добре і що Україна обов’язково переможе. Жодного разу їй не пожалівся.

Спочатку служив під Києвом. 12 березня 2023 року був відправлений на Схід. Загинув 15 березня поблизу села Озерне в районі населеного пункту Бахмут на Донеччині.

Похований 19 березня 2023 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

Залишилися батько Василь Федорович, мама Орися Іванівна  і маленький син Дмитрик.

Рішенням позачергового засідання 25 сесії Тернопільської міської ради від 28 квітня 2023 року, «за вагомий особистий вклад у становлення української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).

Вічна пам’ять і слава Герою, який поклав своє життя за Україну.