Валерій Казмірчук – 57-річний український військовик, старший солдат ЗСУ, командир 1 відділення 1 роти 35 окремого стрілецького батальйону військової частини А4047. Загинув поблизу населеного пункту Часів Яр у Донецькій області.

Народився 10 листопада 1965 року в селі Юськівці на Тернопільщині. Жив і працював у Тернополі. Патріот, воїн-Герой, чоловік, батько, дідусь, бізнесмен, підприємець. Мав власний бізнес – був власником мережі аптек.

У 1985-1986 роках брав участь у бойових діях в Афганістані, був десантником, мав поранення і контузії. Отримав тоді медаль «За відвагу». Учасник Спілки ветеранів Афганістану.

Активний учасник Революції Гідності. Під час проведення АТО/ООС активно допомагав ЗСУ волонтерською діяльністю, особливо ліками.

В перші дні повномасштабного вторгнення перебував у Польщі, вирішуючи бізнесові питання. Але відразу повернувся в Україну і пішов на війну добровольцем. Ні проблеми зі здоров’ям (мав другу групу інвалідності, що приховав), ні вік не стали на заваді бажанню захищати рідну землю. Спочатку був у територіальній обороні, потім у складі 35 ОСБ ЗСУ відправлений на фронт.

Завжди приходив на допомогу, був безвідмовним, щирим, запальним, цінував дружбу. Головна риса – надійність! Серед побратимів користувався заслуженим авторитетом. Вірив, що Україна обов’язково переможе.

Загинув 16 квітня 2023 року, на сам Великдень, від осколкових поранень, отриманих під час виконання бойового завдання поблизу міста Часів Яр на Донеччині, рятуючи пораненого побратима.

Похований 19 квітня 2023 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

Залишилися дружина Алла, донька Вікторія, син Сергій та онуки Сашуня і Настуня.

Почесний громадянин міста Тернополя (2023 рік, посмертно).