Валерій Гинда – 25-річний український військовик, солдат 1-ої ОМБ «Вовки Да Вінчі» (ДУК «Правий сектор») у складі 67-мої окремої механізованої бригади ЗСУ, учасник російсько-української війни з позивним «Аладін». Загинув 23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання біля селища Хромове на Донеччині.
Народився 9 листопада 1997 року в місті Псков (рф). Коли Валерію виповнилося чотири місяці, родина повернулася до Тернополя. Навчався у Тернопільській школі-ліцеї №6 імені Н. Яремчука
з п’ятого класу почаав займатися греко-римською боротьбою, досягнув звання кандидата в майстри спорту. Потім захопився змішаними єдиноборствами. Був відданим фанатом тернопільського футбольного клубу «Нива», з 15-річного віку - учасник українського молодіжного руху «Гонор»,
Після закінчення школи навчався у Західноукраїнському національному університеті, на факультеті економіки та управління.
Працював охоронцем, активно займався волонтерством, підтримував громадські ініціативи. Багато волонтерив. Дуже любив тварин, чудово розбирався в техніці, міг полагодити будь-який автомобіль, захоплювався швидкісною їздою.
«Для нас він був дуже особливий. Ми його сильно любили. Він був справді душею компанії. Дуже щира людина. Завжди готовий прийти на допомогу. До якої справи не брався, завжди знав, що з нею робити. Найвеселіший з нас усіх», - згадують друзі.
Про повномасштабне вторгнення рф на територію України дізнався, перебуваючи за кордоном. Не зміг залишатись осторонь, тож повернувся на Батьківщину і пішов у військкомат. У мобілізації там відмовили, тому шукав можливість вступити до добровольчих підрозділів. Анкету подав у «Азов», де тоді служив його друг. Для того, щоб пройти відбір, забракло фізичної підготовки, але Валерія це не зупинило. Відтак у вересні 2022 року вступив до підрозділу «Гонор» у складі першої ОМБ «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади.
Хоч строкову службу не проходив, прекрасно освоїв навики поводження зі зброєю і став вмілим фахівцем у кулеметній справі. Йому доручали складні завдання, тож, незважаючи на перевагу ворога, у березні 2023 року разом із побратимами успішно тримав останню дорогу на Бахмут.
Загинув в бою 23 березня 2023 року поблизу селища Хромове, на Донеччині, внаслідок осколкових поранень. Ціною власного життя врятував своїх побратимів, прийнявши удар на себе. Бойові медики намагалися зробити все можливе, але, на жаль, врятувати Валерія не вдалося.
Похований 29 березня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря міста Тернополя.
У Валерія залишилися батько Василь Григорович, мати Тетяна Володимирівна та брат.
28 квітня 2023 року за вагомий особистий вклад у становлення української державності та особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Валерію Гинді присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).