Віталій Венгер – 51-річний український військовик, старший сержант, стрілець-санітар гірсько-штурмової роти, в/ч А1778. Загинув 8 жовтня 2023 року в ході бойових дій у Запорізькій області.

Віталій народився 26 вересня 1972 року в місті Тернополі. Працював у Тернопільському обласному центрі контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Мав мирну професію та жив мирним життям. Входив до Тернопільського крайового коша Українського козацтва, де відповідав за спортивний напрямок, волонтерив.

Був активним учасником Революції Гідності. У 2015-2016 роках служив в 44-тій артбригаді. Пройшов Донецьк, Луганську область. Повернувшись додому, продовжив бути волонтером.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, не вагаючись, пішов захищати нашу країну, оскільки завжди був патріотом та активним учасником громадського життя. Спочатку служив у лавах 44-тої окремої артбригади. Із серпня 2023 року перевели в гірсько-штурмову 128-му бригаду.

Загинув 8 жовтня 2023 року в ході бойових дій у Запорізькій області.

Похований 13 жовтня 2023 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

«Він був хорошою людиною, надійним другом, твердий хлопець був. На нього можна було покластися завжди», - згадує друг з часів юності Федір Сидорук.

«Колектив дуже сумує з приводу смерті Віталія Венгера, втрати його, як члена колективу, як хорошого батька, як хорошого товариша, як хорошої людини», - говорить директорка установи, в якій він працював, Оксана Чайчук.

26 липня 2024 року освятили меморіальну таблицю на фасаді будівлі Тернопільського міськрайонного центру ДУ «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», на вулиці Князя Василя Костянтина Острозького, 21-А, де Герой працював до військової діяльності.

3 листопада 2023 року рішенням Тернопільської міської ради Віталію Венгеру присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).

У Героя залишились мати Ніна Андріївна, дружина Лілія Степанівна та донька Юлія, донька від першого шлюбу Вікторія.