Володимир Гарматій — український військовик, молодший лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади, Герой України. Загинув 25 липня 2014 року поблизу міста Сєвєродонецька Луганської області.
Захиснику навіки залишилося 22 роки.
Народився 4 серпня 1992 року в селі Чернелів-Руський Тернопільського району. Початкові класи закінчив у Чернелево-Руській школі, продовжив навчання у ЗОШ I-II ступенів села Соборного, згодом вчився у Великобірківській ЗОШ I-III ступенів — гімназії імені Степана Балея.
Займався спортом, любив подорожувати. Був активним учасником патріотичної гри «Гурби-Антонівці».
В 2009-2013 роках Володимир Гарматій навчався на факультеті обліку і аудиту Тернопільського національного економічного університету (тепер Західноукраїнський національний університет), здобув ступінь бакалавра. В 2013 році паралельно закінчив кафедру військової підготовки офіцерів запасу із присвоєнням звання молодшого лейтенанта і став студентом п’ятого курсу заочної форми навчання в ТНЕУ.
Брав активну участь у Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві.
В квітні 2014 року Володимир Гарматій, перебуваючи на п’ятому курсі, вступив до лав ЗСУ. З червня 2014 року — учасник антитерористичної операції на Сході України, зокрема поблизу міста Сєвєродонецьк Луганської області Пройшов службу на посадах командира мінометного взводу, командира взводу самохідних гаубиць 122-мм 2С1, старшого офіцера самохідно-артилерійської батареї, командира взводу управління гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Під час виконання завдань особисто очолював групу планування вогневого ураження противника. Брав участь у боях за російсько-український кордон.
У липні 2014 року особовий склад 51-ї окремої механізованої бригади, виконуючи бойове завдання, утримував позиції біля міста Червонопартизанська (тепер — селище Вознесенівка) Луганської області поблизу кордону. Після десяти днів перебування в оточенні та під постійними обстрілами з боку російсько-терористичних угруповань молодший лейтенант Гарматій разом із товаришами по службі не зрадив державі і не відступив на територію РФ. Під час прориву з оточення та евакуації техніки Володимир Гарматій підірвався на фугасі у Свердловському (тепер Довжанському) районі на Луганщині.
Похований Володимир Гарматій у селі Чернелів-Руський (Тернопільська область).
1-4 травня 2015 року відбулась 13-та найбільша в Україні теренова гра для молоді «Гурби-Антонівці», присвячена пам’яті Володимира Гарматія. Гра проводиться щороку на місці найбільшого бою УПА проти військ НКВС, що на межі Тернопільщини та Рівненщини, організатором якої є Молодіжний Націоналістичний Конгрес. На урочистому відкритті організатори гри передали рідним Володимира Гарматія відзнаку «За екстремальні та бойові акції» та «Ідея. Кадри. Боротьба», що присуджуються лише дійсним членам МНК за особливі заслуги.
У березні 2015 року загальноосвітній школі села Соборне (Байківецька громада Тернопільської області) присвоєно ім’я Володимира Гарматія. На його честь названо одну з вулиць села.
12 травня 2016 року на одному з корпусів ТНЕУ відкрили пам’ятну меморіальну дошку Володимирові Гарматію.
13 жовтня 2016 року Указом Президента України № 448/2016 присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
26 серпня 2022 року рішенням Тернопільської обласної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно).
21 серпня 2023 року рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
Залишилися мама Оксана Володимирівна та брат.