Андрій Юркевич - український військовик, командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України, (позивний «Грізлі»). Загинув 5 вересня 2014 року в бою з російськими диверсантами, на перехресті дороги в районі села Цвітні Піски Луганської області.
Герою назавжди залишилося 32 роки.
Народився 18 червня 1982 року в селі Білозірка Лановецького району Тернопільської області. Навчався у Тернопільській школі № 13, брав участь у всіх можливих змаганнях, конкурсах, квестах, КВН-ах.
Працював на фірмі «Максимум» у Тернополі.
Був бійцем спортивного клубу «Характерник», громадським активістом, активним учасником подій на Майдані, зокрема, під час протистояння 18-20 лютого 2014 року.
Після початку війни на сході України, вступив до батальйону «Айдар» і в його складі брав участь у звільненні Луганщини, вів щоденник учасника війни у соціальній мережі.
5 вересня 2014 року, за кілька годин до початку офіційно оголошеного перемир’я, «айдарівці» у складі 23 бійців, серед яких була й група Андрія Юркевича, потрапили у ворожу засідку біля Цвітних Пісків (поруч із селом Весела Гора). Сепаратисти зайняли український блокпост і не зняли там синьо-жовтий прапор. Через брак комунікації і помилки командування, до інших військових не була донесена інформація про те, що українські сили напередодні залишили цей блокпост. Коли до нього під’їхала вантажівка з «айдарівцями», звідти гукнули: «Хто там?». «Айдар!» – сказали хлопці. У відповідь машину почали розстрілювати, загорілись і вибухнули паливні баки. Більшість наших воїнів загинули на тій дорозі. Декому вдалося відійти в кущі і якийсь час тримати бій. Згодом їх поранених добивали в полі. Одному з наших поранених вдалося дістатися до вояків 80-ї бригади і добровольців. Десантники кинулись на допомогу «айдарівцям», «влетіли» на блокпост, вступили в бій. Підбили танк і БТР противника, зруйнували споруди блокпосту, проїхавши по ньому, і пішли далі в напрямку Щастя.
Тіло Андрія було опізнане завдяки татуюванню з Архангелом, яке він зробив собі в пам’ять про Майдан.
Похований Андрій Юркевич у рідному Тернополі, на Микулинецькому кладовищі. Кадри з похорону Героя стали початком документального фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Добровольці Божої чоти».
За спогадами рідних і друзів, Андрій мав величезну силу волі і справжній чоловічий характер. Мав загострене відчуття справедливості. Та водночас був щирим, усміхненим, дуже добрим.
11 листопада 2014 року в Державному архіві Тернопільської області відбулась презентація книги спогадів про Майдан і Революцію Гідності Андрія Юркевича «Моя революція». Він закінчив писати оповідь за два тижні до того, як піти на Схід добровольцем. Писав уночі, бо, як говорив: «Мушу встигнути це зробити, інакше мене замучить совість». Він прагнув змін і хотів, щоб люди змінилися.
28 червня 2015 року Указом Президента України № 365/2015 Андрій Юркевич нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
18 серпня 2015 року рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
В 2015 році Громадська волонтерська організація «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України» нагородила Андрія Юркевича орденом «Честь і слава» (посмертно).
В 2016 році отримав орден «Народний Герой України» (посмертно).
22 грудня 2016 року нагороджено нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
17 квітня 2015 року в Тернопільській ЗОШ №13, де навчався Андрій Юркевич, відбувся вечір-реквієм та відкриття Кутка пам’яті Героя. Наприкінці 2016 року рішенням виконкому Тернопільської міської ради Тернопільській загальноосвітній школі-ліцею №13 присвоєно ім’я Андрія Юркевича.
21 грудня 2022 року отримав звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно).
Залишились батько Михайло Сафронович, мати Віра Єфремівна і дружина Христина.