Андрій Дрьомін — український військовик, громадський активіст, член УНА-УНСО, учасник російсько-української війни у чині рядового міліції, боєць-гранатометник батальйону «Азов» (позивний «Світляк»). Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом,у зіткненні з терористами під час комплексного обстрілу позицій українських військових.
Захиснику назавжди залишилося 32 роки.
Андрій народився 1982 року в селі Великий Глибочок Тернопільського району. Єдиний син у батьків-вчителів, одружитися не встиг. Тривалий час сім’я проживалав Нововолинську, потім перебралися до Великого Глибочка, до батьків матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.
Активний учасник УНА-УНСО, стояв біля витоків створення об’єднання. Був щирим патріотом, ніколи не залишався осторонь боротьби українського народу за свої права і Незалежність.Власне тому Революцію Гідності Андрій Дрьомінпровів на Майдані, перебуваючи там у найтрагічніші дні великих втрат.
Як справжній патріот вирішив боронити рідну землю від російських агресорів і в зону бойових дій пішов добровольцем, воював у складі батальйону «Азов», був гранатометником.
«До того він не служив ніде, був непридатний до військової служби, але дуже хотів служити. Коли потрапив до батальйону «Азов», то був на посаді гранатометника. 10 серпня у них була розвідка, вони ішли в бік Іловайська, де натрапили на засідку, і ворожий снайпер влучив у нього п’ять разів», — згадує Володимир Петришин.
Служив у одній чоті з Миколою Березовим, з яким зналися давно. Також більше 14-ти років був знайомий з Андрієм Юркевичем, обоє планували служити в одному батальйоні, але не судилося.
Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом під час комплексного обстрілу позицій українських військових: гармату й кулемет заклинило, заглухнув двигун БМП, по наших воїнах почали стріляти з кулемета «Утьос»та снайпери. В ході бою двох військових було вбито, п’ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п’ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл.
Похований у родинному селі, на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Вшановуючи його пам’ять, на подвір’ї народного музею Ярослава та Слави Стецьків у селі Великий Глибочок відкрито меморіал.
14 серпня 2014 року Указом Президента України № 651/2014 Андрій Дрьомін нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався Андрій Дрьомін, було встановлено меморіальні таблиці на його честь.
18 серпня 2015 року за рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені світлини усіх жителів міста, які загинули під час Революції Гідності тавійни на сході України.
3 січня 2016 року в Тернополі, на будинку №51 на вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой Андрій Дрьомін, відкрито й освячено меморіальну гранітну таблицю його пам’яті.
У 2018 році у Миргороді виготовили кований сонячний годинник з присвятою воїну-ковалю Андрію Дрьоміну.
26 серпня 2022 року за рішенням Тернопільської обласної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно);
Андрій Дрьомін став прототипом головного героя казки тернопільської письменниці Дзвінки Торохтушко «Світлячок-охоронець».
Залишилися батько Сергій Іванович та мати Ярослава Степанівна.