Віктор Гурняк — український журналіст, фотокореспондент, член Національної скаутської організації України «Пласт», боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» (позивний«Олігарх»). Загинув 19 жовтня 2014 року від вибуху снаряду, коли під мінометним обстрілом вивозив поранених в бою за 32-й блокпост на «Бахмутці» в районі смт. Фрунзе та села Сміле (Слов’яносербський район) Луганської області.
Захиснику назавжди залишилося 27 років.
Народився 8 червня 1987 року в селі Городниця Гусятинського району Тернопільської області.
Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі №27, згодом у Технічному коледжі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
До Пласту вступив у 14 років. Належав до гуртка «Сірі вовки», що входив до куреня числа 29 імені Юрія Старосольського. У 2004 році став одним із співзасновників та першим курінним куреня числа 77 імені Івана Гавдиди. Згодом став членом 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги» імені Святослава Завойовника.
Виховував юнацький гурток «Орли». Був заступником із виховної роботи станичного та окружного пластового проводів. Керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті. Організатор багатьох акцій та комендант крайового (всеукраїнського) табору «Легіон-11».
Працював у газеті «20 хвилин», був редактором пластового часопису «Цвіт України», фотокореспондент інформаційного агентства «УНІАН» та міжнародної інформаційної агенції «REUTERS».
Знявся у кліпі гурту «Тартак» «Не кажучи нікому» (2007 рік), де зіграв роль повстанця, який загинув, захищаючи рідну землю, у документальному фільмі Тараса Химича «Золотий вересень» - Хроніка Галичини 1939-1941 років»,де теж виконав роль повстанця. Був режисером кліпу на пісню Сашка Положинського «Мій лицарський хрест».
Разом із дружиною Іриною виховували доньку Юстину, проживали у Львові.
У липні 2014 року став співзасновником військово-патріотичної організації «Український легіон». Як волонтер Віктор Гурняк збирав кошти і закуповував необхідні речі, допомагав із транспортуванням і самостійно доправляв вантажі, забезпечуючи необхідним спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів у зоні АТО. Влітку 2014 року пішов добровольцем до батальйону «Айдар», з вересня брав участь у антитерористичній операції на сході України.
22 жовтня 2014 року похований на полі Почесних поховань Личаківського кладовища міста Львів.
Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року«за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
30 листопада 2014 року Віктор Гурняк став лауреатом «Волонтерської премії» правозахисної ініціативи «Євромайдан SOS» у номінації «Людина світла» (посмертно).
6 грудня 2014 року Головна Пластова Булава (світовий провід Пласту) надала Вікторові Гурняку«Бронзовий Пластовий хрест»«За геройський чин» (посмертно) за врятування життя десантникам під час бою за визволення 32-го блокпосту в Луганській області.
Нагороджений посмертно найвищою Пластовою відзнакою «Залізним Пластовим Хрестом» «За заслуги у національно-визвольній боротьбі з утвердження Української Держави».
Указом № 2 від 23 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
У місті Тернопіль 3 червня 2015 року на фасаді будівлі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (вулиця Леся Курбаса, 13) та 13 жовтня 2015 року на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №27 (вулиця Пантелеймона Куліша, 7), де він навчався, встановлено меморіальні дошки Віктору Гурняку. 19 серпня 2016 року рішенням Тернопільської міської ради Тернопільській загальноосвітній школі № 27 присвоєно ім’я Віктора Гурняка.
18 серпня 2015 року рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
Нагороджений посмертно відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016 рік), медаллю «За участь у бою» (2016 рік), медаллю «За службу Україні» (2017 рік),орденом «Лицарський хрест Добровольця» (2019 рік), вищою громадською бойовою нагородою «Сталевий Хрест Непереможних» (2019 рік).
20 жовтня 2019 року відбулося відкриття «Скверу волонтерів імені Віктора Гурняка» в Тернополі.
Указом Президента України № 450/2021 від 28 серпня 2021 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», присвоєно звання «Герой України» з врученням «Золотої Зірки» (посмертно).
Залишились батько Петро Степанович, мати Марія Ярославівна, брат Остап, сестра Ольга, дружина Ірина та донька Юстина.