17.02.2025 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей повторно надійшли матеріали цивільної справи № 607/27840/24 за позовом … до …, третя особа орган опіки та піклування Тернопільської міської ради про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.
З метою встановлення фактичних обставин справи розгляд даного питання відбувся на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.
Батько дитини, …, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Мати дитини, …, на засідання комісії не з’явилася та не повідомила про причини своєї відсутності.
За результатами розгляду встановлено, що 20.09.2021 у … та … народився син …, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ИД № 348853, виданим 25.09.2021 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.07.2023 № 795 затверджено висновок органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини …, 20.09.2021 року народження, з батьком … за адресою: провулок …, м. Тернопіль.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 Сімейного кодексу України, а за приписами частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із статтею 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 15 Сімейного кодексу України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 Сімейного кодексу України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
У постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши наведені положення закону, зробила такі висновки.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 Сімейного кодексу України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в Сімейного кодексу України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Окрім цього, слід зазначити, що нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», а також положеннями про управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про службу у справах дітей управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради не передбачено надання висновку щодо встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини. До того ж, органом опіки та піклування Тернопільської міської ради у даній справі вже надавався висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини …, 20.09.2021 року народження, з батьком … за адресою: провулок …, м. Тернопіль.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сімейним кодексом України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини № 116 від 28.02.2025, виконавчий комітет міської ради
вирішив:
1. Відмовити у наданні висновку органу опіки та піклування щодо встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.
2. Управлінню сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей направити дане рішення до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
3. Роз’яснити … право оскаржити дане рішення, відповідно до ч. 1 ст. 78, ч. 3 ст. 79, ст. 80 Закону України «Про адміністративну процедуру», в судовому порядку.
4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Володимира Дідича.