Тернопільською міською радою, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №5600/1048/24, розглянуто заяву Шимуди Богдана Афанасійовича (адреса проживання вул.15 Квітня, 25/131, м. Тернопіль) із реєстраційним номером 24584/23 від 26.12.2023 із проханням дати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040га для встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою вул. Київська, 9В.
Під час розгляду заяви Шимуди Богдана Афанасійовича та доданих до неї документів, а саме: копії паспорту та картки платника податків, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.12.2023, посвідчення особи з інвалідністю, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на будівлю магазину продовольчих товарів, викопіювання з плану м. Тернопіль з нанесенням проектної ділянки земельного сервітуту, кадастрового плану земельної ділянки, аналізу фактичних обставин справи, їх детальної правової оцінки, з урахуванням наявного нормативного регулювання та додатково отриманих відомостей, встановлено невідповідність поданих документів та заявленої вимоги (прохання) вимогам статей 395, 401, 404 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 98, 99, 124-1 Земельного кодексу України (далі –ЗК України).
Так, згідно зі статтею 395 ЦК України у сукупності із положеннями частини першої статті 401 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, у тому числі щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Стаття 404 ЦК України говорить, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Статтею 98 ЗК України регламентовано, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Види земельного сервітуту передбачені статтею 99 ЗК України, котрі не є вичерпними.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.
Відповідно до статті 124-1 ЗК України особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності.
У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До клопотання додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
У разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Отже, враховуючи наведені норми законів, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, в тому числі і у користувача земельної ділянки, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб лише у тому випадку, коли такі потреби не можуть бути задоволені іншим способом.
Провівши аналіз наданих Шимудою Б.А. із заявою документів не виявлено підстав, визначених законом, щодо необхідності встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0040 га для влаштування проїзду до магазину, оскільки територія на якій заявник бажає встановити земельний сервітут не являється наявним шляхом для проїзду, а являється територією загального користування - зеленою зоною та фактичною прибудинковою територію багатоквартирного будинку, що у свою чергу унеможливлює задоволення заяви від 26.12.2023.
Також, із графічних матеріалів, доданих до заяви (викопіювання з плану міста Тернопіль) та Договору оренди землі від 22.07.2015, вбачається, що до магазину, який належить Шимуді Б.А. на праві приватної власності (на схемі позначений літерами КЖ) за адресою вул. Київська, 9В наявний проїзд та доступ транспорту з трьох сторін, а саме: зі сторони вулиці 15 Квітня, вул. Київської та зі сторони бульв. Пантелеймона Куліша, відтак Шимуда Б.А., має можливість проїзду до будівлі магазину.
Слід зазначити, що Шимуді Б.А для обслуговування об’єкту нерухомості (магазин) по вул. Київська, 9В (документи на який надано із заявою), передано в оренду земельну ділянку під цим майном. А саме 22.07.2015 між Тернопільською міською радою та Шимудою Б.А., укладено договір оренди землі відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку із кад. номером 6110100000:05:002:0069 площею 0.0144га, в тому числі -землі, які використовуються в комерційних цілях. На земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна – нежитлова будівля- магазин по вул. Київська, 9В. Відповідно до п. 15 даного Договору земельна ділянка передається для обслуговування нежитлової будівлі. Скріпивши договір оренди землі від 22 липня 2015 року своїм підписом і печаткою, Шимуда Б.А., підтвердив власну згоду на отримання земельної ділянки саме такою площею - 0,0144 га, а отже вважав її цілком достатньою для обслуговування належної йому нежитлової будівлі (магазин), в тому числі для розгрузки товару для магазину.
Із наведеного вбачається, що Шимуда Б.А. вже тривалий час здійснює свою господарську діяльність у нежитловій будівлі, розташованій у межах орендованої земельної ділянки за вказаною адресою, яка забезпечена існуючими під’їзними шляхами, що в свою чергу додатково підтверджує відсутність у нього необхідності встановлення земельного сервітуту для проїзду до власного магазину, що є основною умовою згідно закону для його встановлення.
До повноважень місцевих рад, визначених пунктом "а" статті 12 Земельного кодексу України, належить розпорядження землями територіальних громад.
У свою чергу згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Підсумовуючи, органи місцевого самоврядування як розпорядники земельних ділянок комунальної власності наділені компетенцією на встановлення земельного сервітуту, метою якого є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 12, 98, 99, 124-1 Земельного кодексу України, статтями 395, 401, 404 Цивільного кодексу України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про адміністративну процедуру», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології, міська рада
ВИРІШИЛА:
1. Відмовити в надані дозволу Шимуді Богдану Афанасійовичу (рнокпп __) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040га для встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою вул. Київська, 9В.
2. Дане рішення вважається доведеним до відома заявника та набирає чинності з дня його публічного оголошення шляхом оприлюднення на офіційному сайті Тернопільської міської ради.
3. Дане рішення може бути оскаржено, відповідно до вимог статей 78, 79, 80 Закону України «Про адміністративну процедуру», у судовому порядку.
4. Контроль за виконання цього рішення покласти на постійну комісію з питань регулювання земельних відносин та екології .