Євроінтеграційні прагнення України стали невід’ємними реаліями політичного сьогодення. Підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна продемонструвала відданість демократичним європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «враховувати питання рівності між чоловіками і жінками при розробці та впровадженні законів, постанов, адміністративних положень, політики і заходів».

Термін „ґендер” – означає різні соціальні ролі, обов’язки та ідентичності жінок і чоловіків та співвідношення сил між жінками й чоловіками у певному суспільстві. Ґендерні ролі та ґендерні відносини у різних країнах і культурах відрізняються й можуть бути різними навіть у різних груп одного суспільства.

Термін „стать” стосується біологічних відмінностей між жінками і чоловіками.

Ґендерна рівність означає, що всі людські істоти мають свободу для розвитку своїх особистих здібностей та свободу вибору без обмежень, пов’язаних із жорстко закріпленими гендерними ролями. Тобто різна поведінка, прагнення та потреби жінок і чоловіків враховуються, оцінюються й підтримуються рівним чином. (Європейська Комісія, 2004)

Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками.

Рівність між жінками та чоловіками розглядається як питання прав людини та як необхідна умова і показник сталого людиноцентричного розвитку.

Забезпечення ґендерної рівності є серйозним ресурсом економічного та соціального розвитку та безпеки, який в Україні поки що використовується недостатньо.

Національна соціальна сервісна служба України, як центральний орган виконавчої влади, реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, зокрема, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

До основних завдань Нацсоцслужби у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків належить:

участь у розробленні заходів, спрямованих на забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства;
підготовка пропозицій щодо формування Національного плану дій стосовно впровадження гендерної рівності;
узагальнення виконання державних програм з питань гендерної рівності;
здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контроль за дотриманням гендерної рівності під час вирішення кадрових питань у центральних і місцевих органах виконавчої влади;
організація навчання державних службовців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
підготовка разом з іншими центральними органами виконавчої влади науково обґрунтовані пропозиції щодо забезпечення гендерної рівності;
організація в установленому порядку проведення наукових та експертних досліджень з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
проведення моніторингу та узагальнення результатів забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у різних сферах життя суспільства;
облік випадків дискримінації за ознакою статі, узагальнення інформації про такі випадки, внесення пропозицій щодо їх усунення;
вжиття заходів для скасування дискримінаційних норм, виявлених за результатами гендерно-правової експертизи законодавства.

Для більш ефективного забезпечення реалізації державної політики у сфері ґендерної рівності, Нацсоцслужба співпрацює з громадськими та міжнародними організаціями, які здійснюють свою діяльність у цій сфері, такими як: Національна рада жінок України, „Благодійне товариство „Київський інститут гендерних досліджень, Центр „Розвиток демократії”, Спілка жінок України, Структура ООН Жінки в Україні, Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні, Рада Європи в Україні та ін.

У 2021 році Нацсоцслужбою укладено меморандум про співпрацю з Благодійною організацією „Благодійне товариство „Київський інститут гендерних досліджень”.

Основні міжнародні правові акти для впровадження принципів ґендерної рівності

Статут ООН і Статут Міжнародного суду

Загальна декларація з прав людини

Конвенція Організації об’єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативний протокол до неї

Пекінська декларація та Платформа дій

Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй

Цілі сталого розвитку ООН до 2030 року, визначені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1

Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”, ухвалена Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р., та резолюції Ради Безпеки ООН 1820, 1888, 1889, 1960, 2106, 2122, 2242, 2467, 2493, які разом формують порядок денний “Жінки, мир, безпека”

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони