Справжнє імя нацгвардійця Жака – Олександр. Він з дитинства любив баталії на шахових дошках. Виступав на регінональних першостях із шашок і шахів. Уявляв, як йдуть в атаку фігури, розставляв пастки і продумував стратегію на кілька кроків вперед. Коли на країну напали, хлопець прийняв рішення взяти зброю до рук і вступити в реальний бій з окупантами.

Гвардієць на псевдо Жак воює від перших днів повномасштабного російського вторгнення. У лютому 2022 року він кинув перспективну роботу за кордоном і повернувся боронити Батьківщину. Став до лав 2 Галицької бригади Національної гвардії України, де раніше проходив строкову службу.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення я був в шоці. Чесно кажучи, я трохи вагався. Але усвідомлення того, що я складав присягу на вірність українському народові підштовхнула до рішення повертатися і щось робити, щоб зупинити нав’язану нам війну», – пригадує нацгвардієць.

Перший бойовий досвід Жак здобув у 2022 році. Був у розрахунку гранатометників. Нацгвардійці тоді тримали позиції біля Павлівки, а згодом затято бились поблизу населеного пункта Сокіл. Було багато стрілкових боїв на короткій дистанції. Один із них Олександр пригадує особливо.

«Тривала перестрілка. Ворог наближався. Дистанція скорочувалася до 15-20 метрів. Противник вів по нас вогонь з трьох сторін. В якийсь момент я почув дуже близько біля нашої позиції, як шумить рація росіянина. Мене це так зачепило, що я зірвався практично на рівні ноги і розрядив у ворога ріжок свого автомата. Десь поруч вибухнула граната. В азарті бою навіть не відчув контузію. На щастя, мене не зачепило. Вже потім помітив два уламки в шоломі», – розповідає Жак.

Військова служба може бути різноманітною, каже Олександр. Принаймні сам завжди хотів спробувати для себе щось нове. Відтак з часом не відмовився від пропозиції спробувати себе у ролі оператора дронів. Щоправда більше до душі чоловіку було в піхоті. Оскільки знався на польовій медицині, став стрільцем-санітаром.

«В бою головне мати мотивацію і надіятися на своє вміння. Чого навчився те, і використовувати. Потрібні тільки навички і трішки везіння», – ділиться думками Жак.

Що таке солдатське везіння нацгвардієць переконався на власному досвіді. Під час виконання одного з завдань він отримав поранення.

«Був бій. Я допоміг пораненому побратиму і повернувся до роботи стрільця. Там треба було вийти трохи з укриття, щоб вести вогонь. Крили нас інтенсивно. Росіяни намагалися піл прикриттям своєї арти захопити нашу позицію. Набої закінчувалися дуже швидко. Я спустився вниз, щоб перезарядити зброю. І в цей момент одна з мін розірвалася практично над нами. Відчув, ніби руку ошпарило окропом. Поранення було хоч і не серйозне, але неприємне», – розповідає про свій бій нацгвардієць.

Після лікування Олександр не захотів довго сидіти в тилу. Старанно розробляв поранену руку і задумав спробувати щось нове. Тому відгукнувся на пропозицію приєднатися до мінометної батареї.

«Мене вабить різноманіття. Тому я вирішив попрацювати з новою зброєю», – жартує гвардієць.  Разом із мінометниками 2 Галицької бригади Олександр воював під Покровськом.

«У кожного з нас є своя мотивація. Кожен має за що воювати: дім, родина, власна гідність і свобода. Для мене найбільшою мотивацією є захист можливості жити в своїй країні, маючи свою гідність» - стверджує Олександр Жак.

Побратими відзначають сміливість і рішучість гвардійця. За мужність проявлену в боях Олександра нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни» і відзнакою «За оборону України».