У польових умовах сержанти відпрацьовують дії в малих групах, організацію спостереження, підготовку до засідки та вихід з неї, рух підрозділу в бойовій обстановці, роботу в умовах обмеженої видимості, нічні переміщення. Загалом при підготовці сержантів особливу увагу приділяють динамічним вправам: стрільбі з переміщенням, з-за укриття, у парі, з зміною позицій. Це ближче до реального бою, ніж класичні стрільби на полігоні.

«Ми тренуємо не просто солдатів, які знають, як лягти у траву. Ми готуємо людей, які повинні приймати рішення, вести за собою і не губитися під обстрілом. Кожна помилка – це умовна загибель підлеглого, і ми на цьому акцентуємо. Так формується відповідальність», – розповідає головний сержант роти Юрій Вихопень.

Орієнтування – один із найважливіших і водночас найчастіше недооцінених навиків. Сержанти навчаються працювати з картою, визначати координати, будувати маршрути, читати рельєф і знаходити шляхи в умовах обмеженого доступу до GPS. Завершенням блоку стає нічна орієнтувальна вправа. Гвардійці проходять заданий маршрут – у дощ, в тумані або у лісі.

«На війні не завжди є «супутник» і «старлінк». Є карта, компас і ти. Якщо сержант не знає, де він, то вже не має значення, скільки в нього патронів. Він не зможе виконати задачу», – пояснює нацгвардієць.

Також сержантів готують до організації надання медичної допомоги в підрозділі: визначення ролей, розподілу аптечок, евакуаційного порядку, зв’язку з медслужбами.

«Сержант – це той, хто вміє чути, бачити, реагувати. Це командир, який працює на землі, з людьми. І якщо сержант сильний, то сильний буде і підрозділ», – підсумовує Юрій Вихопень.