Варто нагадати, що фізичні особи – підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, поділяються на групи платників єдиного податку відповідно до ст. 291 Податкового кодексу України (ПКУ). При цьому закон встановлює як умови перебування у відповідних групах, так і випадки, коли особа не може бути платником єдиного податку.

Зокрема, відповідно до п.п. 291.5.3 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп ФОП, які надають в оренду земельні ділянки площею понад 0,2 гектара, житлові приміщення (або їх частини) площею понад 400 кв. м, а також нежитлові приміщення (будівлі, споруди або їх частини) площею понад 900 кв. м.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 передбачає, що діяльність за КВЕД 68.20 охоплює надання в оренду та експлуатацію власного або орендованого нерухомого майна. Це включає житлові та нежитлові будівлі, складські приміщення, земельні ділянки, а також інше нерухоме майно, яке може передаватися в довгострокове користування за плату.

За нормами Цивільного кодексу України договір оренди передбачає передачу майна у користування саме за плату. Натомість за договором позички майно передається у безоплатне користування. Таким чином, ключова різниця між цими договорами полягає у наявності або відсутності оплати.

Оскільки податкові обмеження, встановлені ПКУ, стосуються саме надання майна в оренду за плату, то ФОП – платник єдиного податку другої або третьої групи, який здійснює діяльність за КВЕД 68.20, має право передавати житлові або нежитлові приміщення у безоплатне користування за договором позички, навіть якщо їх загальна площа перевищує встановлені ПКУ обмеження.

Таким чином, обмеження щодо площі застосовуються лише до платної оренди, а безоплатне користування (позичка) не підпадає під ці обмеження.

 

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області