Сьогодні, 27 січня, на фасаді багатоквартирного будинку за адресою вул. Якима Яреми, 12, відкрили меморіальну таблицю, присвячену пам'яті загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Андрія Ігнатенка.
На заході зібралися родина захисника, мешканці будинку, представники влади та небайдужі тернополяни. Усі разом вшанували пам'ять Андрія хвилиною мовчання, а священнослужителі освятили пам’ятну дошку.
Секретар міської ради Ігор Гірчак звернувся до присутніх: «Сьогодні наші серця переповнені глибокою скорботою і безмежною вдячністю. Жертва Андрія Ігнатенка є нагадуванням для кожного з нас про те, наскільки цінними є свобода і незалежність. Ми не просто вшановуємо його пам'ять – ми дякуємо за любов до своєї землі. Спогади про захисника, його відданість і самопожертва назавжди житимуть у наших серцях, як символ мужності та незламності духу нашого народу».
Особливим моментом став виступ доньки Андрія Ігнатенка – Ольги, яка поділилася спогадами про свого батька: «Мій тато дуже любив історію України, і тепер він сам став її частиною. Для мене він завжди буде прикладом сили, гідності та щирої любові до своєї Батьківщини. Я не хочу, щоб ця дошка стала символом скорботи і жалю. Хочу, щоб вона була символом життя, боротьби, мужності та надії».
Меморіальна таблиця була встановлена за ініціативи об’єднання співвласників будинку «Яреми, 12».
Довідка. Ігнатенко Андрій Володимирович – військовослужбовець ЗСУ, учасник російсько-української війни, народився 16 липня 1969 року в Миколаєві. Після навчання у Миколаївській гімназії імені Олега Ольжича, він служив у військах північного флоту, де отримав звання старшого старшини зв’язку.
До війни Андрій працював на Миколаївському глиноземному заводі, а після виходу на пенсію присвятив час родині та облаштуванню будинку. Захоплювався історією, літературою та мав талант до малювання.
З початком повномасштабного вторгнення він із родиною переїхав до Тернополя, звідки родом його дружина. У липні 2024 року Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. 26 серпня прибув до військової частини А3990 міста Полтави для забезпечення проведення фахової підготовки. Його життя трагічно обірвалося 3 вересня 2024 року під час ракетного обстрілу військової частини в Полтаві. Йому було 55 років. Андрій віддав своє життя захищаючи територіальну цілісність своєї Батьківщини. Похований на алеї Слави на Микулинецькому кладовищі.
