Дмитро Костюк
Костюк Дмитро Степанович – 32-річний український військовик, солдат, водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення військової частини А4048. Загинув 12 лютого 2026 року в районі населеного пункту Березівка Житомирської області в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Народився Дмитро Костюк 30 серпня 1993 року в селі Лисичинці Підволочиського району (тепер Скориківської громади Тернопільського району) Тернопільської області. Навчався у школі І-ІІІ ступенів села Лисичинці. Після дев’ятого класу вступив до Львівського професійного училища залізничного транспорту, де здобув першу професійну освіту. Потім продовжив навчання на заочній формі у Чернівецькому технікумі.
В 2012-2013 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України, а повернувшись з армії, одразу поновив навчання, успішно поєднуючи його з початком трудової діяльності.
Трудову біографію Дмитро Костюк пов’язав із залізницею на дистанції колії у Підволочиську у виробничому структурному підрозділі «Тернопільська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця». Завдяки своїй наполегливості та відповідальності, пройшов гідний шлях від монтера колії до майстра.
Колеги згадують Дмитра як надзвичайно чесну та надійну людину. Його цінували як сумлінного фахівця, який розумів важливість кожної деталі у забезпеченні безпеки руху. Його оптимізм та життєрадісність часто ставали опорою для всієї бригади у важкі робочі будні.
Паралельно з роботою Дмитро здобував вищу освіту в Українському державному університеті залізничного транспорту в Харкові. Це місто подарувало йому найцінніше - зустріч із майбутньою дружиною Мариною. А батьківство стало для нього найбільшою гордістю, - він був безмежно ніжним та люблячим татом для своєї маленької донечки Мії.
Дмитро взагалі був серцем для всієї їхньої родини: люблячим сином, турботливим братом і надійним чоловіком.
Як людина принципової громадянської позиції, з перших днів повномасштабного вторгнення, не вагаючись ні хвилини, Дмитро Костюк став на захист рідної землі. Вже 10 квітня 2022 року він доєднався до лав Збройних Сил України як доброволець. Після проходження підготовки боронив державні кордони в Сумській області. Згодом його бойовий шлях проліг через найгарячіші точки: захищав українську землю на Донеччині (Бахмутський напрямок) та Харківщині. Після тривалих і запеклих боїв Дмитро повернувся на ротацію в рідну Тернопільську область.
Життя Героя обірвалось 12 лютого 2026 року під час виконання службових обов’язків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поблизу населеного пункту Березівка Житомирської області.
Для всіх, хто знав Дмитра, він назавжди залишиться в пам’яті людиною з великим серцем, щирою усмішкою, готовим прийти на допомогу кожному, хто цього потребував. Щирий, добрий, людяний, доброзичливий, надійний… Побратими та друзі кажуть, що його віра в перемогу та вроджене почуття справедливості надихали оточуючих навіть у найтемніші часи.
Похований 15 лютого 2026 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.
Залишилась батьки – мама Галина та батько Степан, сестра Наталя, дружина Марина і маленька донечка Мія.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 20 лютого 2026 року, Дмитро Костюк посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Світла пам’ять та незгасна шана Воїну-Герою, який віддав найдорожче – своє життя – заради незалежності та територіальної цілісності нашої держави, її мирного майбутнього, заради своєї родини, заради усіх нас та рідної України. Подвиг Дмитра Костюка залишиться у вдячній пам’яті рідних, друзів, побратимів як приклад мужності, відданості та честі. Його ім’я відтепер назавжди вписане в історію як символ мужності, честі та безмежної любові до свого народу.
