Олександр Степанян
Степанян Олександр Віталійович - 34-річний український військовик, молодший сержант, командир взводу дистанційного мінування роти загороджень військової частини А4748. Загинув 22 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Олександр Степанян народився 10 грудня 1991 року в Тернополі. Навчався у ЗОШ №6 імені Назарія Яремчука з 1999 по 2009 роки. Під час навчання активно брав участь у шкільному житті, запам’ятався як відповідальний учень, хороший друг, позитивний і щирий однокласник.
Після закінчення школи вступив на юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету (тепер ЗУНУ), здобув фахові знання у сфері права.
В квітні 2016 року Олександр підписав контракт і доєднався до лав Збройних сил України. Перебував на військовій службі у 14-тій окремій механізованій бригаді військової частини А1008 міста Володимир-Волинський. З 21 вересня 2016 року до 1 листопада 2017 року без ротації був у зоні АТО/ООС, з 19 квітня до 19 серпня 2018-го - на території Донецької та Луганської областей. За свою цілеспрямованість і сильний характер отримав позивний «Борзий».
Під час проходження військової служби Олександр Степанян був відзначений медаллю «За участь в антитерористичній операції» і орденом « За мужність» III ступеня (2018 рік), грамотами за старанність, розумну ініціативу, професіоналізм, зразкову військову дисципліну та сумлінне виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.
У серпні 2018 року під час виконання бойового завдання Олександр отримав важке вогнепальне поранення правої ноги. Переніс багато операцій, шість місяців перебував у гіпсі, пройшов реабілітацію і продовжив службу. В квітні 2019 року, згідно з наказом командира 14-тої механізованої бригади, був звільнений в запас у зв’язку із закінченням строку контракту. Згідно з постановою ВЛК від 02 березня 2020 року був визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у військовий час. Повернувся до цивільного життя, однак через стан здоров’я не міг мати постійного місця роботи.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр як справжній патріот, який понад усе ставить майбутнє своєї держави, не зміг залишатися вдома. В липні 2024 року він знову пішов захищати Україну від ворога і вступив до лав ЗСУ. До вересня 2024 року – старший солдат, розвідник-оператор розвідувального відділення військової частини А 5509, потім – стрілець стрілецького відділення взводу охорони 1226 інженерного батальйону.
З вересня 2024 року і до останнього моменту перебував на службі у військовій частині А4748. Був молодшим сержантом, обіймав посаду командира взводу дистанційного мінування. Воював на Курщині, Сумщині, Харківщині та Дніпропетровщині.
Загинув Олександр Степанян 22 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності і суверенітету України в районі населеного пункту Гаврилівка на Дніпропетровщині.
Олександр був надійним побратимом, люблячим сином, братом і онуком, добрим другом. Дуже любив історію, хорошу музику, причому, надавав перевагу класичній, фільми зі змістом, цінував хороший гумор. Завжди багато читав і за першої ж можливості купував книжки. Був всебічно розвиненою людиною. Дуже любив піші прогулянки, до поранення багато бігав.
У Олександра були плани і мрії створити сім’ю, однак життя склалося так, що не встиг це здійснити.
Був відважним, сильним, мужнім, впевненим у собі, цілеспрямованим, відданим патріотом своєї держави.
Похований 28 лютого 2026 року на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
Залишились люблячі мама Олена Матвіївна та сестра Олена.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 20 березня 2026 року, Олександр Степанян посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Вічна пам’ять і вічна шана Герою! Його незламна воля, відвага та жертовність завжди залишатимуться символом справжнього патріотизму, а саме життя як мужнього захисника, справжнього воїна та командира – зразком для наслідування. Дякуємо за подвиг та любов до рідної землі!
