«Голоси, що чекають»: у Тернополі вшанували пам’ять жертв насильницьких зникнень
У Тернополі відбулася акція єднання «Голоси, що чекають», присвячена пам’яті жертв насильницьких зникнень. До заходу долучилися військовослужбовці тернопільського підрозділу 2 Галицької бригади Національної гвардії України.
Акція об’єднала родини зниклих безвісти, військових, представників духовенства та мешканців міста. Її учасники нагадали про людей, доля яких залишається невідомою, та підтримали їхніх рідних, які щодня продовжують чекати на повернення близьких.
Священнослужителі провели молебень за тих, чия доля залишається невідомою. Після молитви учасники заходу розвісили символічні сердечка біля портретів зниклих безвісти на «Алеї Надії» поруч із драматичним театром. Кожне сердечко стало символом любові, пам’яті та надії родин, які не припиняють чекати.
Серед портретів на «Алеї Надії» – світлина двоюрідного брата нацгвардійця Василя, Пекаря Зеновія. Військовослужбовець зник безвісти понад пів року тому під час виконання бойового завдання. Його родина досі не має відповіді про його долю та продовжує чекати.
«Минуло вже більше пів року, але ми не втрачаємо надії. Поки немає підтвердження найгіршого, ми віримо, що Зеновій живий і повернеться додому. Дуже важливо, що сьогодні про зниклих безвісти говорять, їх пам’ятають і підтримують їхні родини», – розповів нацгвардієць Василь.
Капелан тернопільського підрозділу отець Роман Янішевський наголосив, що очікування рідних є щоденною молитвою та надією.
«За кожним портретом на цій Алеї – чиєсь життя, родина і люди, які не перестають чекати. Для рідних зниклого безвісти немає поняття «минув час», адже кожен день починається з надії на звістку. Наш обов’язок – молитися, підтримувати ці сім’ї та не дозволяти, щоб їхніх близьких забували. Нехай ця молитва і ця Алея Надії нагадують нам: кожного з них чекають удома», – зазначив отець Роман Янішевський.
За кожним зниклим безвісти стоїть родина, яка продовжує чекати. Поки немає звістки, живе надія. І важливо, щоб у цьому очікуванні рідні відчували підтримку та знали, що про їхніх близьких пам’ятають.
