Марків-Буковський Максим Ярославович – 43-річний український військовик, солдат, гранатометник гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А4574, батальйону OPFOR, позивний «МАРК». Загинув 15 грудня 2024 року в районі населеного пункту Успенівка Покровського району Донецької області.
Максим Марків-Буковський народився 18 серпня 1981 року в Тернополі у сім’ї Валентини та Ярослава. Він зростав у теплій і люблячій родині, оточений турботою батьків, бабусі та дідуся, які відіграли важливу роль у його вихованні та формуванні характеру. З дитинства Максим вирізнявся добротою, спокоєм і допитливістю. Разом із ним у сім’ї росли дві молодші сестри — Ірина та Юля, яких він щиро любив і завжди підтримував.
Навчався Максим в Українській гімназії імені Івана Франка у Тернополі. У школі був старанним, відповідальним і надзвичайно здібним учнем. Особливо любив точні науки — фізику, хімію та математику. Захоплювався грою в шахи, моделюванням, а також із захопленням стежив за перегонами «Формули-1» і вболівав за свого улюбленого гонщика Міхаеля Шумахера. Його поважали вчителі, а друзі цінували за щирість, інтелігентність і готовність допомогти. В 1998 році Максим закінчив гімназію із золотою медаллю, підтвердивши свої високі знання та наполегливість.
Після школи вступив до Тернопільської академії народного господарства (зараз – Західноукраїнський національний університет) на факультет комп’ютерних інформаційних технологій. Саме тоді він остаточно пов’язав своє життя зі сферою IT, яка стала для нього не лише професією, а й справжнім покликанням. Від студентських років і до мобілізації Максим працював у сфері інформаційних технологій, де зарекомендував себе як висококваліфікований, відповідальний і сумлінний спеціаліст.
23 вересня 2004 року Максим одружився з Наталею. Їхній шлюб був сповнений любові, взаємної підтримки та поваги. Разом вони створили теплий сімейний світ, наповнений турботою і щирістю. 21 квітня 2016 року у подружжя народилася донечка Анна Єва, яка стала найбільшою радістю та гордістю Максима. Він був люблячим і турботливим батьком, приділяв доньці багато уваги та мріяв про її щасливе майбутнє. Максим був не лише люблячим батьком, а й чудовим хресним татом для своєї похресниці Христинки.
Максим був людиною широких інтересів і тонкої душевної організації. Він захоплювався японською культурою, цікавився аніме, мистецтвом та історією Японії, самостійно вивчав японську мову. Любив читати, постійно прагнув нових знань і розвитку. Особливе місце у його житті займала музика. Він тонко відчував красу мистецтва, любив малювати та цінував атмосферу спокою і творчості. Навіть у простих речах знаходив натхнення — у ароматі доброї кави, щирих розмовах і моментах тиші.
Його знали як добру, інтелігентну та порядну людину. Максим був уважним до близьких, умів підтримати у важку хвилину й ніколи не залишався байдужим до чужої біди. Він мав спокійний характер, внутрішню гідність і велику любов до життя, родини та України.
23 червня 2024 року Максим Марків-Буковський був призваний на військову службу за мобілізацією Тернопільським ОМТЦК та СП Тернопільської області. Проходив службу гранатометником відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А4574, батальйону OPFOR, з позивним «МАРК». Вірний військовій присязі та Українському народові, Максим мужньо виконував свій обов’язок із захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час російської збройної агресії.
З 15 грудня 2024 року Максим вважався зниклим безвісти. Пізніше, згідно з постановою про ідентифікацію особи Слідчого управління ГУНП в Одеській області від 17 лютого 2026 року, було встановлено, що він загинув 15 грудня 2024 року в районі населеного пункту Успенівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Максим Марків-Буковський віддав своє життя за Україну, її свободу та майбутнє. Його пам’ятають як люблячого чоловіка і батька, доброго сина, турботливого брата, надійного друга та справжнього патріота.
Похований 2 березня 2026 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.
Залишилися мама Валентина Вікторівна, дружина Наталія, донька Анна Єва, сестри — Ірина та Юля, племінники Ангелінка, Мілана і Максимко, похресниця Христинка, батьки дружини.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 21 березня 2026 року, Максим Марків-Буковський посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться у серцях рідних, близьких, друзів і всіх, хто його знав.